Поговоримо про щуку

Серед прісноводних риб світу щука має найбільшу область поширення. Вона є найвідомішою та найпоширенішою хижою рибою наших водойм, вибираючи серед них слабопроточні або стоячі води. Серед останніх особливо багаті щукою зарослі заплавні озера та затоки річок. Це обумовлено особливостями розмноження цього виду, про що не можна не згадати, незважаючи на скорочення чисельності і навіть повне зникнення його в природно-технічних водоймах – водосховищах, в які перетворені русла більшості великих річок нашої країни. А вони, до зарегулювання стоку річок, щороку поповнювалися щучою памолоддю. Правда, щука в річках уникає основного потужного потоку води, вона частіше знаходиться поруч з прибережжя, в затоках зі слабким перебігом, близько берегів, підмитих деревами, кущами та інше. Великі особини віддають перевагу глибоким ділянкам, заваленим корчами ямам, плесам за перекатами. Кордони ж плеса зі слабкою рослинністю вибирають щуки меншого розміру. Безумовно, що в таких місцях водиться дрібна риба. За шляхами її переміщень і рухаються щуки. Певні корективи вносять і погодні умови. З похолоданням води стоянки щук знаходяться глибше. Правда, навіть восени вони можуть траплятися в мілководних затишних протоках серед заростей очерету або рогози. У вітряну погоду щуки залишають прибійні берега, прямуючи до протилежних берегів або ховаються на глибину. Каламутних вод з підвищеною температурою щуки уникають.

У щуки біологічною необхідністю є ранній нерест: її мальки стають хижаками в той період, коли з'являються мальки коропових риб. Важливо і те, що молодь щуки на противагу іншим рибам, протягом перших тижнів життя зростає досить інтенсивно, що дозволяє їй рано починати вести хижий спосіб життя.

Щука починає розмножуватися раніше всіх наших риб. Вона нереститься вже в березні-квітні при температурі води +4–5 ° С, коли тільки починає танути лід. Масовий нерест зазвичай відбувається при температурі води +9–15 ° С і триває до півтора тижнів під час інтенсивного наростання паводку, у зв'язку з чим такі групи щук нерестяться на нових площах, чим забезпечується оптимальне розміщення ікри (уникаючи її скупчення). Нерест проходить досить бурхливо, на глибині 0,5–1 м у прибережжях озер і в заплавах річок. Клейка ікра розсіюється щукою на торішню рослинність, на ділянках де багато дерегу. Вона негайно опускається на дно або слабо приклеюється до рослинності, від якої незабаром відпадає. У зв'язку з цим важко повірити в повідомлення, що водоплавні птахи здатні переносити ікру щуки на лапках і пір'ї в замкнуті водойми. Орнітологи скептично ставляться до таких повідомлень. Крім того, нерестові групи щук, які складаються з самки та до п'яти самців, поводяться досить бурхливо: птахи обов'язково будуть перелякані і негайно залишать щуче нерестовище. Чому ж не трапляється подібного з іншими рибами, ікра яких до народження малюків знаходиться в приклеєному стані? До таких риб відносяться короп, лящ, плотва та інші риби. Але вони чомусь в замкнутих водоймах не з'являються.

Якщо після нересту щуки знижується рівень води, то відкладена ікра висихає і зародки, які почали розвиватися в ній, гинуть. Це властиво тим водоймам, на яких побудовані водосховища, так як режим рівня води в них залежить від діяльності людини.

Розвиток ікри на дні серед залишків торішньої рослинності відбувається задовільно внаслідок того, що ранньою весною при низькій температурі води кисневий режим там відносно сприятливий. Мальки щуки вилуплюються з ікри через тиждень-півтора після нересту. Раптове зниження температури води може викликати загибель зародків в ікрі. Мальки спочатку ховаються серед трав'янистої рослинності безпосередньо на нерестовищах. Ще до розсмоктування жовткового міхура у них виникає потреба в споживанні зовнішньої їжі, у зв'язку з чим вони розосереджуються по водоймі і з цього часу починають вести одиночний спосіб життя. Основними місцями їх перебування є місця, які добре прогріваються. Мальок споживає дрібні організми, ракоподібних, циклопів, дафнії зокрема. При досягненні довжини більше 5 см вони харчуються виключно молоддю риб. Помічено, що за відсутності достатньої кількості корму в цей час гине значна кількість молодого потомства щуки.

Ще задовго до спаду паводкових вод мальки щуки намагаються залишити заплаву і потрапити в річки або великі озера, використовуючи для цього ледь помітні струмочки. Очевидно, таким чином і потрапляють мальки щуки у віддалені від річок озера. Не потрапивши у водойми зі значною масою води, вони гинуть від зневоднення, стають здобиччю різних хижаків. Ті ж з них, які потрапили в замкнуті водойми, де відсутні інші риби, змушені харчуватися особинами свого виду: великі полюють на менших, які з якихось причин відстали в рості. Щука здатна захоплювати здобич довжина і маса якої перевищує 50% зазначених показників хижака. Цьому сприяє не тільки те, що у неї велика паща, але і те, що зяброві перетинки у неї не приросли до міжзябрового проміжку.

Утримати, а потім і проковтнути захоплену здобич хижакові допомагають різнорозмірні зуби нижньої щелепи. Зуби інших кісток ротової порожнини менше, їх вістря направлене до горла. Внаслідок цього жертва легко заковтується, а зуби не дозволять їй вирватися.

Ікла нижньої щелепи не постійні, вони змінюються. Поряд з кожним таким зубом існує група з 2-4 зубів, кожен з яких здатний замінити зуб, що вийшов з ужитку. Він спочатку гойдається, потім зміцнюється і щільно приростає до кістки, яка знаходиться під ним. Ікла замінюються протягом усього року, їх кількість не постійна і не залежить від сезону, віку чи статі, їх заміна не впливає на інтенсивність живлення щуки, чим іноді пояснюють його ослаблення влітку.

Поведінка та фізіологічний стан щуки залежить, в першу чергу, від температури води і наявності корму. Дорослі та молоді щуки протягом року харчуються з різною інтенсивністю. Молодшим рибам властивий посилений ріст у довжину, при якому вони накопичують енергетичний матеріал для зимівлі. Тому молодь більше харчується влітку, коли корм для щуки найдоступніший. Осінній максимум споживання нею корму дуже короткий. У дорослих щук білкове зростання загальмоване, а жирові запаси їм необхідні не стільки для зимівлі, скільки для формування ікри та молочка.

У різний час доби та на різних водоймах щука харчується з різною інтенсивністю. Так, у верхній течії Дніпра в квітні інтенсивно вона полює опівдні і до вечора. У червні інтенсивність її харчування зростає після полудня до півночі. Подібне спостерігається і у вересні. Свого піку інтенсивність харчування досягає при температурі води +10–12 ° С. З пониженням температури води до +6 ° С вся риба, у тому числі і щука, перекочовує від берегів на глибину. Внаслідок цього в ямах утворюються зимові скупчення щуки, які зберігаються до весни. У сплячку вони не впадають, продовжують харчуватися, проте не так активно, як в пору відкритої води. У ямах яких зимує щука кожна особина має свою ділянку з якої годується, цю ділянку вона охороняє навіть від собі подібних.

Снасті для лову щуки, а тим більше способи їх застосування придумані найрізноманітніші. Мабуть, для будь-якої іншої риби їх стільки немає. Маючи це на увазі, пам'ятайте, що вишуканий зовнішній вигляд снасті і її вартість не завжди визначає успіх рибальства. Все залежить від спостережливості і майстерності мисливця. Краще всього, якщо в осінній день виявити місця полювання щуки на рибну дрібницю: сплеск або будь-яка хвиля на поверхні води свідчить про наявність хижака. Не менш привабливі місця колишнього буйства водної рослинності, зокрема латаття жовтого або латаття білого, особливо межа між ними та чистою водою. Ці рослини вказують на значну глибину, але риба може бути не тільки на дні, а й у товщі води: у будь-який момент вона може злякавшись, наприклад, сплеску блешні піти на дно, а через деякий час спокійна поверхня води змусить її відірватися від дна і піднятися в товщу води.

Звичайно, легше виявити щуку, особливо в осінній час, якщо її чисельність у водоймі значна. Тому наостанок варто відзначити наступне. У зв'язку з тим, що вода більшості річок розбирається на різні господарські потреби, для чого їх стік зарегульований греблями, повені на них практично відсутні. У створених водосховищах чисельність щуки незначна або зменшується, що викликано відсутністю нерестовищ з м'якою луговою рослинністю, відповідних біологічним потребам виду. Однак умови відгодівлі в них для щуки сприятливі. Так чому б на водосховищах не створювати спеціальні нерестові ставки для розведення щуки та заселяти ці водойми її мальками. Щука – одна з найпривабливіших риб для розвитку рекреаційного рибальства. Щука могла б бути регулятором чисельності малоцінних риб, яких чимало у водосховищах (тюлька, гірчак та інше). Виїдаючи їх, вона могла б перетворювати малоцінну рибу в цінний продукт, яким і вважається щука. Вона намагається харчуватися тією рибою, яка в даний період більш численна, а потреби в ній значні: на 1 кг маси свого тіла щуці необхідно вжити в залежності від сезону від 3-4 до 6,5 кг риби. Біотехніка розведення щуки розроблена. Отже, справа за ініціативними організаторами та спонсорами.